Учасниця учнівського самоврядування «Олімпус» - Старостіна Каріна долучилася до Національного марафону читання «Діти України читають».Каріна взяла участь у марафоні та прочитала уривок із відомої пригодницької книги «Чарлі і шоколадна фабрика» Роальда Дала. Ця історія переносить читачів у чарівний світ фантазії, дивовижних пригод та неймовірних відкриттів. Такі ініціативи допомагають дітям ще більше полюбити читання, розвивають уяву, творче мислення та відкривають двері у захопливий світ книжок.Пишаємося нашою учасницею та бажаємо Каріні натхнення, нових книжкових відкриттів і яскравих перемог!

Учнівське самоврядування «Олімпус» щиро вітає всіх із Міжнародним днем боротьби за права жінок. Сьогодні ми хочемо нагадати: це свято - значно більше, ніж просто день весни, квітів і компліментів. У свій час його намагалися подати саме так - як свято «жіночності та краси». Але насправді сенс цього дня набагато глибший.8 березня - це день боротьби жінок за рівні права, можливості, повагу та гідність. Це день, який нагадує про силу, сміливість і наполегливість жінок у всьому світі. Саме завдяки їхній боротьбі сьогодні жінки можуть навчатися, працювати, голосувати, обирати власний шлях і змінювати світ.Сьогодні українські жінки щодня доводять свою силу та незламність.…

25 лютого минає 155 років від дня народження Лесі Українки - людини, роль якої в становленні нашої ідентичності важко переоцінити.Її слова не старіють - вони підтримують, загартовують і вчать внутрішньої свободи.Леся Українка писала про біль і силу, страх і надію, любов і відповідальність - так, ніби знала нас сьогоднішніх. Сьогодні ми закликаємо вкотре перечитати Лесю. Українку - не лише як класику зі шкільної програми, а як живу співрозмовницю. А ще читаймо книжки про Лесю, бо це спосіб краще зрозуміти її шлях, характер і ціну її слова.А яка цитата Лесі Українки найпершою спадає вам на думку?

З нагоди 155-річчя від дня народження Лесі Українки у Запорізькій спеціалізованій школі фізичної культури №18 вшановуємо пам’ять видатної поетеси, громадської діячки та символу незламності українського духу. Учнівське самоврядування «Олімпус» пропонує пригадати сторінки біографії цієї визначної особистості - жінки, яка попри хворобу й життєві випробування створила твори, що стали частиною культурного коду України.Її слово - про свободу, силу волі, гідність і любов до Батьківщини - особливо актуальне сьогодні. Запрошуємо ознайомитися з тематичним дописом, дізнатися більше про життєвий шлях Лесі Українки та відчути глибину її творчості.Читайте пост і долучайтеся до вшанування української культурної спадщини.

Сьогодні особливий день - 155 років від дня народження великої Лесі Українки і водночас День української жінки 🌸Леся Українка - це не лише про літературу. Це про силу залишатися собою, коли боляче. Це про сміливість говорити правду, коли страшно. Про відповідальність за слово і за країну. 🇺🇦 Її тексти й сьогодні вчать не здаватися, не мовчати, не втрачати гідності. Українська жінка - це тиша, у якій народжуються рішення. Це тепло, яким зберігається родина. Це стійкість, на якій тримається держава. Від Лесі Українки - до сучасних українських жінок: учительок, лікарок, військових, волонтерок, матерів, науковиць, мисткинь. Тих, хто щодня робить свою справу…

Ранок, який розділив життя на «до» і «після». За чотири роки ми навчилися жити в ритмі сирен і любити так сильно, як ніколи до цього. Ми втратили забагато… Але знайшли те, що неможливо відібрати - одне одного. Сьогодні у групі подовженого дня під час виховної години «День, який змінив життя моєї країни» учні більше дізналися про події 24 лютого 2022 року, говорили про мужність, незламність і віру в Перемогу. Діти створили «Прапор незламності» як символ сили духу, єдності та надії.Чотири роки боротьби. Чотири роки незламності. 💛💙 Україна була, є і буде! Слава Україні! Героям Слава!

Президент учнівського самоврядування «Олімпус», учениця 10-А класу Запорізької спеціалізованої школи фізичної культури №18 Ситник Ліліана долучилася до міжнародного проєкту «Чотири роки війни. Історії українців».Цього разу це не просто текст - це відео-сповідь.У своєму зверненні Ліліана ділиться особистою трагедією - втратою трьох близьких людей під час ракетного удару по Запоріжжю 7 листопада 2024 року.У кадрі - жива емоція.У словах - тиша, страшніша за вибух.У погляді - біль, який не виміряти словами.Вона говорить про Соню - світлу й мудру, про маленького Адама - дитину з усмішкою, що мала ціле життя попереду, про бабусю - добру лікарку з великим серцем.Це відео - не…

Учениця 3-А класу Запорізької спеціалізованої школи фізичної культури №18, Жужа Анна, долучилася до міжнародного проєкту «Чотири роки війни. Історії українців».Для участі в конкурсі Анна написала власний вірш, у якому поділилася своїми щирими дитячими переживаннями про війну. У її рядках - любов до рідної країни, тривога за майбутнє, біль за рідних і мрія про мир. Поезія Анни звучить просто, але дуже глибоко. Вона говорить про сльози бабусі, яка чекає сина з фронту, про звуки над головою, що лякають, про страх і нерозуміння того, чому замість радості - тривога. Її вірш - це голос дитини, яка щиро любить Україну, але мріє бачити…

Учениця 10-А класу Запорізької спеціалізованої школи фізичної культури №18, заступниця президента школи учнівського самоврядування «Олімпус».Чернишова Дар’я долучилася до міжнародного проєкту та поділилася власною історією переживань через письмове есе. Дар’я обрала саме текст, адже, як колись написала юна авторка щоденника Анна Франк: «Папір терплячий» - він здатен витримати весь біль, думки й почуття, які іноді важко сказати вголос. Саме тому вона вирішила довірити паперу свої переживання, роздуми та емоції, народжені війною. Її робота - це щирий внутрішній монолог, сповнений сили, відвертості й віри. Це текст, який не просто читається - він відчувається серцем.💫 Запрошуємо ознайомитися з есе Дар’ї:📖 прочитати💬 поділитися думками👍…

Учениця 3-А класу Запорізької спеціалізованої школи фізичної культури №18 Сукачова Настя долучилася до міжнародного проєкту «Чотири роки війни. Історії українців».У своїй зворушливій роботі Настя поділилася особистою історією - історією дитини, чий тато є військовим і щодня боронить Україну. У тексті - щирі переживання, страхи, сльози, очікування дзвінків і безмежна любов до батька. Настя розповіла про моменти, які назавжди залишилися в її пам’яті: тривожні телефонні розмови, поранення тата, довге лікування та зворушливу зустріч, коли він, попри біль, прийшов на костилях забирати її зі школи. Ця історія - про силу родини, про віру, про дитяче серце, яке вчиться бути сильним у складні…